Партія "Батьківщина": життя після опозиції

Цією публікацією автор відкриває цикл статей про політичні партії нашої країни, представлені у парламенті, їхню роль у суспільстві, їхню структуру, їхні видозміни і перспективи. Першою на суд читача представляється стаття про партію "Батьківщина", яка після кількох років перебування в опозиції й протистояння з політичним режимом Віктора Януковича (який репресував лідера партії і переманив у лави ПР і "незалежних депутатських груп" низку осіб вищого партійного активу), повернулася до влади в повному сенсі цього слова: саме цю партію представляють більшість членів Кабінету міністрів Арсенія Яценюка. Крім того, сам Арсеній Яценюк, як і виконуючий обов'язки глави держави Олександр Турчинов - також із цієї політичної сили. На даному етапі партія стоїть перед складними перетвореннями, які визначать, як можна вважати її структуру в майбутньому.

Трохи історії

Партія "Батьківщина" має два магістральних витоки. Концептуально вона виникла ще у 1995 році як громадська організація, створена ректором Дніпропетровського національного університету Володимиром Пресняковим. Втім, не варто думати, що від тих часів у партії залишилася лише назва - центристська позиція і певна соціальна складова в ідеології політичної сили - йдуть саме звідти. На рівень політичної партії "Батьківщина" вийшла в кінці 1990-х, коли в 1998 році лідер партії "Громада", прем'єр Павло Лазаренко, проти якого ГПУ розпочала кримінальне провадження, втік за кордон. Тоді його партія розпалася, а більшість нардепів його політичної сили перейшли в "Батьківщину", яка була зареєстрована як політична партія. Пізніше чисто центристська політсила увібрала в себе партії, які стояли на різних політичних платформах (УРП "Собор", УСДП, консеватори-республіканці, ПРП, "Фронт змін" і т.д.), що додало їй те розмаїття, яке характерне для неї і по сей день. Втім, незважаючи на наявність таких різних політичних сил, як і харизматичних нардепів, відданих своїй ідеології, сама партія так і залишилася на центристських позиціях. Трохи лібералізму в неї приніс "Фронт змін", в іншому ж її ідеологічні позиції - незмінні.

Через таке різноманіття політичних платформ всередині однієї партії, їй доводилося створювати парламентський блок для того, щоб враховувати інтереси багатьох сил, які були її союзниками. Часто це призводило до процесів дезінтеграції, як, наприклад, в 2010 році, коли партію покинули багато "тушок". Важливу роль зіграло і тюремне ув'язнення беззмінного (з 1998 року) лідера партії Юлії Тимошенко. Втім, незважаючи на це, партія успішно зберегла своє керівне ядро і регіональну структуру (на відміну від тієї ж Партії регіонів, яка розсипалася на рівні обласних і районних організацій і втратила куди більше нардепів у 2014 році, ніж "Батьківщина" у 2010-2011 рр..).

Враховуючи ці особливості, тривале перебування політичної сили в опозиції і під тиском репресій проти її лідерів, необхідно відзначити ряд тенденцій її нинішнього етапу розвитку. Так, за останній місяць партію покинули ряд вельми відомих нардепів - мажоритарний депутат Микола Катеринчук, популярний блогер і кандидат у мери Києва Леся Оробець. Призупинили членство в партії прем'єр Арсеній Яценюк, секретар РНБО Андрій Парубій, міністр юстиції Павло Петренко. Ще раніше партію покинув один з трійки лідерів виборчого списку в 2012 році Анатолій Гриценко. Всіх цих людей не можна назвати "тушками", більше того - їх дії були вчинені не під тиском інших політичних сил або політичного режиму Януковича, а вже після зміни політичної еліти. Про що це може говорити? Ми намагалися дізнатися у наших джерел у самій партії.

З партійним квитком або без?

Одне з наших джерел у партії "Батьківщина" прокоментувало ситуацію з людьми, які залишили членство в партії.

"Катеринчук - з ним все просто, - пояснює джерело. - Він ще з 2007 року, коли посварився з Ющенком, створив свій проект Європейської партії, зараз, судячи з усього, прийшла пора відродити його. До Батьківщини як такої це має мало відношення".

Що ж до Лесі Оробець, то, на думку наших джерел, вихід молодого нардепа з партії пояснити складно.

"У Лесі Оробець великий досвід перебування у різних політичних силах. Щодо виходу зі складу партії, який відбувся ще недавно, то це дивний крок. Наскільки я знаю, навіть Тимошенко деякий час розглядала Оробець як кандидата в мери Києва. Щось не склалося, може бути, просто не витримали нерви", - зазначає джерело.

Нардепи, з яким вдалося поспілкуватися bnk.ua не вважають, що в партії є які-небудь кадрові проблеми.

Між тим у самих депутатів викликає здивування те, що секретар РНБО Андрій Парубій, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк і міністр юстиції Павло Петренко призупинили своє членство в партії.

"Він зробив це, хоча від нього це не було потрібно - відповідний закон передбачає таку міру, якщо людина стає кадровим військовим, офіцером, але від секретаря РНБО цього не потрібно", - пояснює нардеп від партії "Батьківщина" Олександр Чорноволенко.

Нардеп здивований тим, що міністр юстиції зробив те ж саме.

"Якщо Парубій міг не знати цю тонкість, то міністр юстиції повинен був знати. І сказати про це прем'єру. Тому цей крок трохи дивний", - вважає нардеп.

У той же час, на думку Чорноволенка, призупинення членства ще нічого не означає за фактом.

"Немає такої норми, як призупинення членства. Тобто, якщо по факту, то призупинення членства означає лише те, що вони і далі залишаються членами партії", - вважає депутат.

У той же час нардеп спростував чутки про начебто припинення членства в партії глави АПУ Сергія Пашинського, який займає важливу функціональну посаду в керівництві політичної сили.

Нове покоління політичних партій?

Так чи інакше, процес говорить про те, що з партії починають виходити ті нардепи, які не могли самостійно реалізовувати свої політичні проекти - і швидше за все, тепер будуть, як Оробець або Катеринчук, займатися створенням своїх політичних сил. Втім, зробити це їм буде вкрай складно - Європейська партія Миколи Катеринчука не змогла вийти на загальнонаціональний рівень за кілька років свого існування, а перспектива політичної кар'єри Лесі Оробець залежить від її успіху на виборах мера Києва. Крім того, історія "Батьківщини" знає спроби створення політичних сил колишніми функціонерами партії з поки що малопомітним результатом. Наприклад, свою політичну силу ще півроку тому планував створювати Юрій Гримчак, якого у 2012 році відтіснили в непрохідну частину виборчого списку "Батьківщини" і який не потрапив у парламент.

"Класична ідеологія закінчилася із закінченням ХХ століття. Ліві ідеї довели свою нежиттєздатність в усіх країнах світу і тому виберу тільки праву. Швидше за все це буде консерватизм, націоналізм занадто близький до комунізму", - говорив майже рік тому Гримчак автору статті.

Втім, поки що запустити свій політичний проект Гримчаку не вдалося.

Аналогічно і з Анатолієм Гриценком, партія якого навряд чи має шанс потрапити в парламент.

Чи вдасться це Оробець та Катеринчуку?

Також складність в тому, що "Батьківщина" на даний момент впевнено утримує центристську нішу "для усіх, що вагаються", - балансуючи між націонал-демократією, соціал-демократією і поміркованим націоналізмом. У "правій ніші" швидше за все будуть боротися "Свобода" і  "Правий сектор", який стрімко набирає оберти, у той час як ліва ідеологія дискредитована проросійською орієнтацією більшості українських лівих сил. Куди в такому випадку подітися "дітям" партії, які вступають в опозицію до материнського організму?

Самі нардепи від "Батьківщини" не сприймають всерйоз появи досить потужних політичних проектів найближчим часом. Навіть перспективу повторення досвіду "Фронту Змін" серйозно не розглядають.

"Можливо все, але ключове питання - а чи потрібно? Буде такий проект доцільним? "Фронт Змін" так і не був особливо вдалим проектом, треба сказати", - зазначає Олександр Чорноволенко.

З іншого боку, громадські діячі вважають, що будь-які партії, орієнтовані під конкретну людину не створять нічого нового в українській політиці і не внесуть нічого свіжого суспільство, а тому будуть безперспективними.

"Вождистські проекти - це шлях в новий БЮТ", - коротко підсумував екс-міністр внутрішніх справ, лідер громадського руху "Третя українська республіка" Юрій Луценко.

Експерти також оцінюють перспективи таких проектів не особливо високо, хоча вони і закономірні.

"Суспільство неоднорідне, й активна частина буде вимагати нових облич. Дуже важливо, щоб ці нові особи несли нові програми, а не просто новий піар. Звичайно ж, старі партії будуть гальмувати цей процес, використовуючи настрої більш консервативної частини своїх електоральних полів, але цей процес, треба визнати - закономірний", - вважає соціальний психолог, доктор політичних наук Лідія Смола.

Сумнівається в успіху таких проектів і соціальний психолог Олег Покальчук. На його думку в тій же ідеологічній площині, що і "Батьківщина", нові проекти успішними не стануть.

Так чи інакше, але партія "Батьківщина" зараз переживає непростий період. Бути в опозиції - важко. Бути при владі, як виявилося набагато легше. Доведеться вчитися всьому заново.