Навіщо Янукович дав інтерв'ю

Україна стрімко змінюється, але є у неї щось постійне. Це Янукович.

Віктор Федорович не дає забути про себе. З дивною регулярністю він з'являється на людях. Ось і вчора (у середу, 2 квітня) дав інтерв'ю низці каналів, перебуваючи в Росії.

Можна зіставляти дати, вибудовувати версії, можна стверджувати, що у нього просто накопичилося і, як людина, яка може собі багато що дозволити, він ділиться думками. Це все не важливо. Куди важливіше те, чи грає Віктор Янукович хоч якусь роль у політичному процесі в Україні.

Така регулярна поява на публіці говорить про підготовку Віктора Януковича до повернення в український політикум. Фантастика? Ні. Майдан ще півроку тому теж здавався фантастикою. Критична дата - 25 травня. І от саме тут і виникає єднальна нитка між використанням Віктора Януковича Росією, дивною президентською гонитвою в Україні і тією позицією, яку зайняли США та ЄС по відношенню не до Росії, а до самої України.

Версій вибудовується дві. Перша: Олександр Турчинов і його команда, вільно чи мимоволі, працюють у парі з Володимиром Путіним. Якщо не вони, то Юлія Тимошенко цілком здатна зіграти з російським президентом у дорогий газ. Покриття збитків "Газпрому" за рахунок зростання тарифів для України, наприклад, в обмін на лояльність. У такому випадку, Віктор Янукович - забезпечення виконання контракту як Тимошенко, так і Путіним. Однак проти цієї версії, як не дивно, секвестр бюджету. Арсеній Яценюк очевидно загнаний у кут, але він намагається хоч щось зробити. Як зробити - це питання окреме. Якщо б передбачалася така схема "газ в обмін на лояльність", МВФ однозначно відмовив Україні у кредиті.

Друга версія банальна, але все ж я її озвучу. Припустімо, що Олександр Турчинов і Арсеній Яценюк - дійсно тимчасові. Так вийшло, що їх винесло протестною хвилею на вершини влади. І вони, як живі люди, трохи розгубилися. Одна справа - критикувати владу, і зовсім інше - взяти цю владу без чіткого розуміння, що з нею робити, але з чітким усвідомленням, що "довкруж вороги". Опір на рівні чиновництва, того самого прошарку, який інертний, поки тихий, але він вкрай небезпечний, якщо чимось не є задоволений. Розвал армії, промисловості, та чого там, - всіх базових засад держави. У таких екстремальних умовах, до речі, отримують пояснення всі ті шарахання і прорахунки, які допустили Турчинов і Яценюк. І якщо вони дійсно змушені балансувати між правими радикалами на вулицях і комуністами, "регіоналами" і соратниками Віталія Кличка з одного боку, і Олега Тягнибока з іншого, - будь-який фактор може вмить зруйнувати крихкий баланс, якого вони з такою працею досягли. У Росії є такий чинник, - це Віктор Янукович. І тут вже не важливий Південний Схід країни, куди важливіше, що нова влада, коли їй постійно тикають умовною легітимністю, почувається невпевнено і робить помилку за помилкою. Зараз, поставивши збройні формування поза законом, Турчинов зіпсував відносини з радикальним крилом Майдану з одного боку, і не заслужив підтримки в цьому питанні від комуністів і "регіоналів" з іншого. Секвестр бюджету, зростання цін, "заморожування" соціальних стандартів призведуть до того, що Турчинов і Яценюк втратять залишки підтримки народу. А це вже серйозно. Такі хиткі позиції нової влади вигідні Кремлю, а Янукович - свого роду дамоклів меч. І важіль керування одночасно.

Зараз активно обговорюються сценарії зриву президентських виборів. Мені здається, не випадково Віктор Янукович так наполегливо говорить про нелегітимність цього дійства. Бути може, все йде до того, що, до 2015 року (скільки тут залишилося!) в Україні буде президент - переможець нинішньої гонки, а в 2015 році відбудуться нові президентські вибори, не дострокові, а в термін, і Україна отримає ще одного президента, якому Віктор Янукович урочисто передасть копію булави та інші президентські регалії. І ось тоді вже точно чекай розколу. Чи федералізації.

Втім, бути може, не все так сумно. Балотується ж у президенти Дарт Вейдер. Хто знає, раптом переможе. Зніме шолом - а це... Віктор Янукович. Який, посміхаючись, скаже: "Не чекали? "

Але це вже зовсім фантастика.

 

Редакція може не погоджуватися з думкою автора