Чому президент має обиратися у Верховній Раді

Останнім часом, разом з відродженням норм Конституції зразка 2004 року, суспільство знову повернулося до питання дрейфу України від президентської до парламентської моделі. Серед дискусійних питань дійшли навіть до питання відмови обрання президента України шляхом  всенародного голосування (до прибічників такого погляду належить і автор статті).
     Було б логічно уявити, що суто с громадянської точки зору, президент повинен бути кращим від усіх нас: більш далекоглядним, більш витриманим у діях і словах. А в разі всенародного голосування  вірогідність обрання  "лідера нації" "за своєю подобою" – вельми висока, адже ми оцінюємо будь-які дії політиків і чиновників, виходячи з власного погляду на ті чи інші їхні дії чи програми. З цієї точки зору ідея виборів гаранта в парламенті виглядає вельми привабливою. Наприклад, якщо б вибори відбулись за стандартизованою процедурою: діючими  народними депутатами  після  оголошення   кожним  кандидатом своєї програми, а після обговорення цих програм - строго таємним голосуванням.                                            

На користь такої точки зору можна привести низку факторів:

 а) на даний час у Верховній Раді склалася така ситуація, при якій є історична можливість швидко і професійно обрати такого президента, який би повністю відповідав вимогам часу і влаштовував би усі групи інтересів у суспільстві, або більшість з них;                                                                                                                        

б) не треба витрачати додаткові кошти на передвиборчу кампанію;

в) програма кандидатів при всенародних виборах вимушено стає популістською – натомість у парламенті кандидати представляли би більш реалістичні програми, адже це вже залежить від рівня освіченості депутатів, який все одно вищий, ніж у середньому у населення;                                                                                                                 

г) неможливо буде кандидату у президенти заздалегідь  якось персонально  "домовитись"  з тим чи іншим  депутатом;
 

ґ) підготовка  до всенародних виборів та ажіотаж, що її супроводить,  марно розбурхують та можуть знов роз'єднати  усе суспільство, замість того, щоб  мобілізовувати  його  до вирішення більш важливих питань;                                                                  

д) голоси, які виборці віддали на попередніх виборах за народних депутатів до Верховної Ради, дозволяють їм обрати  президента.

редакція може не погоджуватися з точкою зору автора