ЧФ як експонат імперської величі, - погляд з Росії

Здавалося б, мені, як жителю Росії, зараз варто було б радіти. Адже мрія патріота збулася: і Крим тепер наш, і Севастополь акуратно вирізано з тіла півострова в окремий регіон, і флот переможно замайорів десятками андріївських прапорів, і Ассолі-холостячки на набережній надзвичайно оживилися в передчутті казкових варіантів влаштування особистого життя.

Але якщо запитати геостратегів з Москви, а до чого була анексія Криму, то є підозра, що відповіді ми не отримаємо, хоча б з огляду на те, що навіть дивлячись з РФ, не можна було не помітити хаотичності дій нашої дипломатії в Криму (що видно хоча б по постійному перенесенню дати референдуму на півострові).

А ось ситуація з флотом навіть з Росії виглядає цілком однозначно. За великим рахунком, практичних вигод (політичних і символічних, безперечно, набагато більше) для ЧФ РФ від приєднання Криму не особливо додалося.

Чорноморський флот, і це не секрет, що в умовах сучасної війни - в принципі марний, але, більше того, - він безнадійно витратний. Та й геополітично ЧФ нуль, оскільки Туреччина міцно тримає протоки і ні за які гроші не випустить флот ані в Середземне море, ані на простори Світового океану, тим більше в сучасних умовах.

Про це говорить хоча б те, що після розпаду СРСР ЧФ жодного разу у великих конфліктах чи навчаннях не брав. А в басейні самого моря він і поготів неприменяем, бо флот Туреччини щонайменше в два рази перевершує по ЧФ чисельності, а за сьогодення і бойовим якостям кораблів взагалі недосяжний...

Правда, за останні 15 років ЧФ двічі згодився проти сусідів Росії - у 2008 році проти Грузії при відторгненні від неї двох районів, а нині став опорною базою для накопичення і розгортання сил захоплення Криму...

На жаль, історія Чорноморського флоту теж не особливо славна, наприклад у Другій світовій війні ЧФ показав себе гранично скромно. Весь тягар оборони Севастополя винесли на собі матроси і солдати, але в ніч на 1 липня 42-го на Херсонеському аеродромі здійснили посадку 13 літаків "Дуглас", призначені для вивозу начальства. Туди завантажилися віце-адмірал Октябрьський і інші командири відступили, залишивши матросів, цивільних і поранених ... ЧФ пішов в Грузію і стояв там до 1944 року, поки німці самі не залишили Крим.

Сьогодні, з урахуванням того, що нова база флоту відбудована в Новоросійську, ніякої потреби в утриманні дорогий бази в Севастополі, крім політичного і символічного домінування в регіоні немає і не буде...

Звичайно, своя практична логіка місцевого характеру в утриманні ЧФ РФ в Севастополі все ж є - наприклад, це наявність у місті великої морзаводу, який займається обслуговуванням і ремонтом цих застарілих судів і завдяки чому тисячі севастопольців і їх десятки тисяч членів їхніх сімей мають хліб. Але чи не означає це, що місто продовжить, на жаль, залишатися мілітаризованою точкою на карті? Як, втім, і весь Крим...

Витрати ж і зовнішньополітичні, і внутрішньоросійські настільки великі, що будуть впливати на Росію не одну сотню років. Чого варто лише порушення Будапештського меморандуму, де Росія виступила гарантом непорушності території України в обмін на відмову України від ядерної зброї. І це буде мати куди більш далекосяжні наслідки, ніж може здатися на перший погляд. Адже, по-перше, Росія тепер не буде сприйматися в світі, як гарант. По-друге, очевидно, що в разі падіння довіри до світової дипломатії в цілому і російської зокрема, в світі піде поширення ядерної зброї. І ніхто не дає гарантій, що Росія не стане однією з жертв терористів, озброєних цим видом зброї.

А тому вихід, в тому числі і з Росії, бачиться один: повернути Крим з Севастополем Україні, вибачитися і сплатити контрибуцію за завдані збитки.

 

редакція може не погоджуватися з думкою автора