Розповідь бійців, що вижили: Стріляти не можна, присяга в полях і про що не говорять офіційні особи

В госпіталі Києва і області почали надходити поранені під час АТО на сході солдати української армії. У госпіталях лежать солдати, мобілізовані, контрактники... Багато з них після відновлення повернуться на схід знову. "Через 15 днів поїду туди. Але цілих два тижні побуду вдома", - розповів один з військовослужбовців, який виписався.

А от 19-річному Антону, солдату строкової служби, після виписки належить відправитися в свою частину. У київський госпіталь Антона привезли зі Слов'янська. Він каже, що бачив чеченців. Перші кілька днів він взагалі практично ні з ким тут не розмовляв, але з часом почав адаптуватися. "Мені потім не додому, мені потрібно спочатку в частину, але це нічого".

Десантники рвуться в бій. "Ми контрактники і були до всього готові. Ми знали куди їдемо. І швидше за все після виписки повернемося на схід. Ось вибори пройшли, може введуть військове положення і вже тоді ми зможемо діяти по-іншому", - надіються військовослужбовці 95 аеромобільної бригади.

В одному з госпіталів також лежать кілька військовослужбовців з 51 бригади, на яких напали під Волновахою. Як почався бій і деталі того, що відбувалося хлопці згадати не можуть або просто не хочуть говорити, а от подробицями того, як опинилися в такому становищі, поділилися. "Нам довелося зупинитися прямо на узбіччі. Організувати нормальний блокпост не дали місцеві жителі. Не пустили ні в місто, ні в поле. Там у них кукурудза росте, тому і не пустили. Як все сталося - не пам'ятаю. Важко поранених вивозили БТРами відразу, нас вже після. У цей момент і схаменулися. Всього під Волновахою було 45 осіб. 17 загинули на місці. Один помер в лікарні", - розповів Ігор.

Місце дислокації для хлопців виявилося неприємним сюрпризом. Під Волноваху вони потрапили в повному невіданні, де знаходяться і з чим їм, можливо, доведеться зіткнутися: "Нам не говорили куди нас везуть. Коли призивали, запевняли, що на схід ми не потрапимо, що поїдемо на білоруський кордон, на Чернігівщину. Потім виявилося, що ми спочатку поїдемо на стрільби в Рівненську область. На навчання. Але вже в дорозі від місцевих дізналися, що знаходимося в Дніпропетровській області, а потім нас перекинули на кордон з Донецької. Це ми теж дізналися від місцевих. В таборі, під Волновахою, вартові завжди були в бронежилетах, каски і автомати видавали ще в частині. На 45 осіб було 20 бронежилетів. В караулі п'яних не було. І що найцікавіше, у нас не було наказу стріляти. Стріляти можна було тільки в тому випадку, якщо стріляють в тебе, або вже вдарили ножем. І то тільки після попереджувального пострілу в повітря. І тільки по ногах. "Якщо ти вбив людину, ти за це відповідаєш", - так нам сказав командир. І мова йде про кримінальну відповідальність".

"З бронежилетами взагалі окрема історія. Як нам розповідали хлопці з нашої бригади, бронежилетів вони розвантажили цілу вантажівку. Їх привозили. Самі не бачили, але як нам сказали, спочатку командир запропонував їх купувати, а потім сказав, що їх вкрали і зараз це розслідують. Тому їх у нас 20", - додав Вова, у якого по всьому тілу осколкові поранення.

Крім темної історії з бронежилетами, загадкова історія вийшла у бійців 51 бригади і з документами. "Мобілізованим говорили, що будуть на контракті, але у багатьох у військових квитках навіть місце дислокації і печатки немає. А у деяких написано що Рівне, хоча насправді були під Волновахою, в Донецькій області. Записали як контрактників, у медкартах теж, а насправді призвані. І платять як призваним - за місяць заплатили 1 600 тис. грн. Обіцяли - 2,5 тис.".

За словами Ігоря, з ними під Волновахою було 10 хлопців, які в терміновому порядку приймали присягу вже в полях. "Вони навіть не вміли стріляти. Ніколи в руках не тримали зброї. Вони не служили. Їм видали зброю і змусили розписатися за неї, перед подіями в Волновасі їм дозволили розстріляти по 10 патронів".