Гриневич: Новий закон про вищу освіту знімає бюрократичні бар'єри і підвищує гарантії якості

Парламент готується прийняти у другому читанні новий закон про вищу освіту за №1187-2. Аби з'ясувати сутність змін та зрозуміти, як само вони вплинуть на всіх учасників процесу, bnk.ua звернувся до голови Комітету Верховної Ради із питань науки та освіти Лілії Гриневич.

Вона детально розповіла про сам закон; про особливості вступу до вузів і розподіл "бюджетних" місць; про запровадження нового рівня - "молодшого бакалавра" і подальшу долю технікумів; про нові норми щодо захисту дисертацій та процедури визнання вітчизняних та іноземних дипломів і багато іншого.

Перспективи прийняття закону

Як Ви оцінюєте перспективи прийняття нового закону про вищу освіту?

До "Революції гідності" не було такої перспективи взагалі, бо цей закон пропонує децентралізувати управління, запровадити університетську автономію, академічну свободу, де викладачі вже не розглядаються як гвинтики для адмінресурсу.

Цей парламент зробить дуже корисний крок, якщо проголосує за цей законопроект у ІІ читанні. Cистемна реформа в освіті надзвичайно потрібна і надзвичайно назріла.

На етапі обговорення до І читання надійшло від різних організацій 5 тис. пропозицій. До ІІ читання – близько 900 поправок від народних депутатів. Дискусія, яка чекає на нас у парламенті, не буде легкою. Закон є майданчиком для лобіювання своїх інтересів різними групами: ректорів, викладачів, студентів, роботодавців. Ректори зацікавлені впливати на ситуацію у навчальному закладі, викладачі – у розвитку самоврядування. Студенти, наприклад, наполягали, щоб їхня квота у вченій раді сягала 25% (посміхається, – ред.). Із ними була важка дискусія – це все ж таки вчена рада – і ми зупинилися на 15%. Ще є роботодавці, які теж намагаються впливати на вищу освіту, оскільки вони – споживачі цього продукту.

"Бюджетні" місця

У системі розподілення держзамовлення, тобто безкоштовних або "бюджетних" місць, усе лишається як було? Гранти, які б віртуально надавалися студентам і дорівнювали б середній вартості навчання у ВНЗ, не запроваджуватимуться? Так, як це було запропоновано в законі №1187-1, співавтором якого Ви були.

Ми внесли частину поправок, які пропонувалися у тому законопроекті. Щодо системи державних грантів, ідею розподілу державних коштів за вибором абітурієнта закладено в законопроекті 1187-2.

Із 2016 р. абітурієнт, складаючи ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання, - ред.), буде вказувати заклади, де він би хотів навчатися. Якщо він отримає вищий результат ЗНО, потрапить до того університету, який обрав як пріоритетний. Державні кошти, виділені на навчання, підуть саме цьому закладу.

Основною ідеєю системи грантів є конкуренція між університетами за абітурієнтів. А конкурувати навчальні заклади мають високою якістю освіти.

Абітурієнт може вказувати як пріоритетний приватний заклад також?

Так. Адже в Україні є конституційний принцип рівності всіх форм власності. Чому ж приватний заклад не може претендувати на держзамовлення – якщо він здатен підготувати фахівців, якщо в нього акредитовані освітні програми, тобто він видає диплом державного зразка?

Державні дипломи та акредитація

Чому абітурієнту варто заздалегідь з'ясувати, чи акредитовано спеціальність або програму, на яку він хоче вступати? І в чому різниця між програмами та спеціальностями? 

Щоб отримати диплом за якоюсь спеціальністю, потрібно оволодіти освітньою програмою. Цю програму за певною спеціальністю акредитує держава. Тоді випускник отримує диплом державного зразка. 

Новизна закону в тому, що навчальний заклад може здійснювати підготовку фахівців за спеціальністю без державної акредитації та видавати власний диплом, який заноситься до Єдиної бази. Однак держава не гарантує  якості освіти за цим документом.

Тоді виникає ризик повернення до 1990-х років, коли недобросовісні вузи давали дипломи, що не визнавалися і не  котувалися.

Тому має бути чітко та прозоро написано, чи акредитовано програму, чи ні. Є інші приклади. Наприклад, у Києво-Могилянській бізнес-школі готують на МВА-програмах, які не акредитовані, тим не менше їх дипломи високо котуються.

У нас сьогодні начебто всі навчальні заклади акредитовано, і вони  видають дипломи держзразка. Проте це не забезпечує однакової  якості.

Магістратура та перепідготовка

Продовжуючи тему магістратури, чи буде запроваджуватися "перехресний вступ"?

Це суспільний запит і це запит сучасності. Наприклад, у багатьох країнах немає бакалаврських програм журналістів, є тільки магістерські. Тому що часто журналісти потрібні спеціалізовані. Якщо ви пишете про економіку, вам потрібна перша освіта економічна, а вже потім – журналістська. Ми віддаємо навчальним закладам право вирішувати, за якими спеціальностями здійснювати перехресний вступ. Крім того, людина повинна скласти вступні іспити до магістратури.

У світі розвивається економіка знань. Часто на стику різних сфер утворюються нові спеціальності, професії, кваліфікаційні вміння. Тому перехресний вступ є просто необхідним.

Як щодо перепідготовки: чи вона залишається? У варіанті закону, поданого до І читання, її нема, у проекті до ІІ читання – є. Який документ отримуватимуть випускники цього відділення? Зараз отримують диплом спеціаліста, однак цей рівень скасовується із запровадженням нового закону.

У нашому законі ми розширюємо можливості післядипломної освіти. Це один із наших базових принципів – не звузити, а збільшити можливості. Ми знімаємо багато бюрократичних бар'єрів, і водночас підвищуємо гарантії належної якості вищої освіти, бо із цим зараз великі проблеми.

Молодший бакалавр і молодший спеціаліст

Продовжуючи тему рівнів й етапів освіти, питання щодо молодшого бакалавра й молодшого спеціаліста. Йдеться не про механічну заміну одного терміну іншим?

Рівень "молодшого бакалавра" відповідає міжнародній стандартній класифікації освіти. Це - початковий або короткий цикл вищої освіти.

Навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації (наприклад, технікуми), які готують молодших спеціалістів і робітників, залишаються в системі вищої освіти?

Такі навчальні заклади було залучено до системи вищої освіти з прагматичних міркувань, коли деякі керівники хотіли збільшити статистику охоплення населення вищою освітою. Цей показник ураховується у багатьох рейтингах. У результаті, сфера професійної освіти звузилась до професійно-технічних навчальних закладів.

Зараз на ринку праці не вистачає початкової ланки менеджерів у різних сферах. Часто молодший спеціаліст не залишається на ринку праці, а відразу йде вчитися на бакалавра.

Оскільки ми робимо закон і хочемо бути впізнаваними для світу, маємо визнати, що молодший спеціаліст насправді не є вищою освітою. Ми його відносимо до сфери професійної освіти. Натомість запроваджується молодший бакалавр як короткий цикл вищої освіти. Багато закладів І-ІІ рівня акредитації наростили викладацький потенціал, який дозволяє готувати фахівців такого рівня. Ті заклади, які хочуть залишитися у системі вищої освіти, зможуть це зробити, якщо акредитують відповідні програми.

За нашими підрахунками, орієнтовно 200 вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації  можуть опинитися в системі професійної освіти.

Уявіть собі, наскільки збільшується потенціал системи професійної освіти! Наступна реформа, яка нас дуже цікавить, і яка дуже потрібна Україні, - це реформа професійної освіти із залученням закладів, які готують молодших спеціалістів.

Рівні акредитації для вузу в цілому залишаються?

У нас немає рівнів акредитації, а запропоновано три основні типи вищих навчальних закладів. Це університет, це профільний вищий навчальний заклад – академія або інститут і це коледж, якщо цей коледж готує бакалаврів.

Новий орган – Нацагентство з якості освіти

Продовжуючи тему акредитації, постає об'ємне питання про Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти,що має забрати на себе цілу низку функцій від Міносвіти (про них – далі). У вищезазначених висновках експертного управління зазначалося, що створення такого органу із такими повноваженнями є прерогативою президента, а не парламенту.

Це зауваження було ще в час дії іншої Конституції (за якою президент мав більше повноважень, а Рада – менше, - ред.). Згідно із теперішньою Конституцією, це повноваження Кабінету міністрів.

У нас схема така: уряд виступає засновником установи, що діє за колегіальним принципом прийняття рішень. У Національному агентстві є визначена кількість членів, які обираються. Виписано схему, що дозволить уникнути конфлікту інтересів.

Нацагентство проводитиме ліцензійну експертизу, але не матиме права видавати ліцензію як документ від імені держави, оскільки це може робити тільки центральний орган влади, яким є Міносвіти.

Ми повинні відійти від дискредитованої схеми, коли всі рішення приймають не авторитетні представники професійних спільнот, а чиновники міністерства. У результаті недоброчесності окремих посадовців розвинуто корупцію в системі ліцензування і акредитації, присудженні наукових ступенів і вчених звань. Важливе завдання цього закону – зламати цю систему.

В нашій схемі посадовці будуть змушені брати відповідальність за рішення. Нацагентство буде обґрунтовувати та формулювати ці рішення. Туди делегують представників академічних спільнот, студентства та роботодавців.

Зараз призначено нового директора Департаменту ліцензування та акредитації. На розгляд уряду виноситься Постанова про зміни до порядку ліцензування та акредитації. Вона веде до спрощення процедур, більшої прозорості, чіткості термінів та залучення громадськості, студентів і роботодавців до кола тих, хто приймає рішення.

На колегії, де обговорювалася зміни вимог до акредитації, ректори нарікали, що багато справ ще із грудня чекають на розгляд. Випускники ризикують залишитися без дипломів, якщо вузи не встигнуть з акредитацією.

Нещодавно я розмовляла на цю тему із новопризначеним директором департаменту і просила його інтенсифікувати проходження усіх справ.

Нострифікація іноземних дипломів

Рішення про визнання іноземних дипломів, тобто нострифікацію, можуть приймати вчені ради вузів. Тобто залучати іноземних фахівців і приймати студентів, які навчалися за кордоном, буде простіше?

Вчені ради можуть брати на себе відповідальність за те, що вони визнали диплом і залучили людину на роботу або взяли студента на такий-то етап навчання. Тобто ті, хто залучають, ті й несуть відповідальність. І вони нострифікують.

Якщо ж людина захоче отримати загальну нострифікацію, що буде впізнавана всіма роботодавцями, то вона може звернутися в Міносвіти. Процедуру має бути спрощено, оскільки зараз дуже важко залучити навіть лауреата Нобелевської премії, бо це дуже довга процедура. Крім того, заклад не може самостійно встановити належну оплату праці, тому що має керуватися постановою Кабміну. Тобто він не має можливості вільно використовувати зароблені кошти. Наш закон дає таку можливість.

Вчені ради, вчені ступені та плагіат

Із запровадженням нового закону вчені ради вузів зможуть самі присуджуватимуть наукові ступені? 

Навколо цієї теми точиться дискусія: щодо доброчесності присудження. Почнемо із того, що Нацагентство буде акредитувати кожну спеціалізовану вчену раду. Тобто вона має довести, що здатна об'єктивно присуджувати ступінь.

По-друге, будь-яке збільшення можливостей тягне за собою збільшення відповідальності. Ми передбачили збільшення персональної відповідальності кожного члена спеціалізованої вченої ради за рішення, яке він прийняв. Наприклад, якщо у роботі, на основі якої присуджено ступінь, виявлено плагіат, то тоді голова цієї спеціалізованої вченої ради, а також ті члени, які надали позитивний висновок до цієї роботи, будуть позбавлені права впродовж двох років брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад. Їхні прізвища оприлюднюватимуться, і це буде серйозним запобіжником.

Взагалі, у нас вводяться так звані "антиплагіатні" норми. Ми вперше вводимо поняття академічного плагіату. Про це у нас тільки лінивий не говорить. Якщо колишній президент міг повністю "сплагіатити" книжку і ще за неї отримати гонорар з державних коштів (мається на увазі четвертий президент Віктор Янукович, він отримав гонорар у 16,4 млн грн за декілька книг, - ред.), то як ми можемо дивитися в очі студентам та вимагати не списувати й не тягти реферати з Інтернету.

Закон не матиме зворотної дії? Тобто авторів, спійманих на плагіаті до прийняття закону, не позбавлять ступенів?

Не має зворотної дії. Із запровадженням закону з'явиться вимога до захисту оприлюднити роботу в Інтернеті із застереженням прав власності на цей текст, щоб усі бажаючі змогли її прочитати. Крім того спеціалізовані вчені ради будуть зобов'язані перевірити її на наявність плагіату. Має бути відповідне "антиплагіатне" програмне забезпечення.

Міністерству освіти і науки залишається присвоєння вчених звань (доцент, професор – ред.) за поданням університетів, оскільки за вчені звання йдуть доплати із коштів держбюджету і держава повинна це регулювати.

Новацією закону є також можливість скликання одноразових спеціалізованих вчених рад під окрему тему. Тому що все більше тем перебувають на стику різних галузей.

Мовне питання

Питання: Мовне питання постало зараз особливо гостро. Чи матимуть навчальні заклади можливість викладати не державною мовою?

По-перше, ми приймаємо засаду, що основною мовою викладання є державна мова. Людина, яка здобуває вищу освіту, має нею володіти.

По-друге, ми повинні врахувати регіональні особливості України. У законі передбачено пункт, що ВНЗ може здійснювати викладання окремих предметів російською та іншими мовами.

По-третє, ми передбачаємо можливість викладання для забезпечення академічної мобільності, для забезпечення запрошення викладачів з інших країн викладання іншими європейськими мовами, зокрема англійською мовою. Англійська у нас виділена як окрема мова, і це моя поправка. Таким шляхом пішла Грузія. Коли викладання йде і державною, і англійською, то це підвищує якість вищої освіти, цінність і конкурентоздатність таких фахівців на міжнародному ринку праці. Рано чи пізно Україні доведеться інтегруватися у цей ринок  праці.